Миколаївщина стає одним із центрів порятунку червонокнижних риб у Причорномор'ї

Осетрові – справжня дивина. До війни про червонокнижну рибу згадували частіше за все учасники антибраконьєрських рейдів. Її незаконно виловлювали на Дунаї і на Кінбурні, в Південному Бузі і на морі біля Залізного Порту. Рівно рік тому біля Матіясового прикордонники затримали рибалку з трьома півметровими осетрами. А минулої осені їх бачили на Дніпрі, поблизу Хортиці. Якою буде подальша популяція цих видів риб на півдні України, чи залишаться вони лише в спогадах та на картинках і світлинах минулої епохи?

На суші – динозаври, у воді – осетрові

Це справжні релікти! 200 мільйонів років тому динозаври володарювали на суші, а в морях і річках було повно осетрових. Від гігантських ящерів залишилися лише кістки, а ці риби й досі у воді! Зовнішній вигляд з тих пір майже не змінився, хіба що вони вже не таких вражаючих розмірів. Ці викопні важили півтори тонни, виростали до восьми метрів, жили до ста років і долали до трьох тисяч кілометрів, аби знайти місце для нересту. Такими вони були ще наприкінці XIX століття. Та сьогодні опинилися в небезпеці. Міжнародний союз охорони природи (IUCN) визнав осетрових найуразливішою групою видів на Землі.

23 із 26 видів перебувають на межі зникнення.

Скіфи, війни і риба

«У річці є величезні безкісткові риби під назвою антакеї і є багато інших див», – описував Геродот Борисфен (Дніпро) і Північне Причорномор'я. Антакеї – це білуга. Батько історії відмічав, що скіфи виловлювали в річках цих особин велетенських розмірів.

У наших південних водах історично водились шість видів осетрових – білуга звичайна, севрюга звичайна, стерлядь прісноводна, осетер руський, осетер європейський та осетер шип. Усі вони занесені до Червоної книги України, хоча осетер європейський (інша назва – атлантичний) та шип вже отримали статус офіційно зниклих.

1859 року після закінчення Кримської війни відомий етнограф Олександр Афанасьєв-Чужбинський побував на Кінбурнській косі. Він розповідав, що жителі Покровки категорично відмовлялися від пропозицій французів і місцевої влади переселитися з цього безлюдного, розореного війною і забутого Богом місця. Причина – рибний промисел. Він давав хороший дохід. Етнограф на власні очі бачив впійману білугу вагою до 50 пудів (800 кілограмів). Делікатесом вона не вважалася – нею кишіли Ягорлицька та Тендрівська лагуни. А чого тільки ще не ловили в Дніпровсько-Бузькому лимані! Це були стерлядь (інша назва чечуга), севрюга (або пестрюга), осетер, сом, білизна, чорнуха, густера (білий лящ), тораль (морський карась), чехонь, сула (судак), синець, окунь, короп, камбала, баламут (оселедець), йорж, звісно ж бичок і камбала.

Осетрові мали шалений попит. У Миколаєві, Очакові, Херсоні взимку на льоду влаштовувалися оптові торги, закупівлю вели на десятки тонн. Такими були ті неймовірні «рибні» часи.

За чорною ікрою

У ХХ столітті «реліктова» риба стала зникати. Науковці вдарили на сполох. Вони визнали, що основними причинами скорочення популяції стало будівництво гребель, що заблокували міграційні шляхи. А ще додалося зухвале браконьєрство і надмірний вилов заради чорної ікри. Почалася руйнація природних місць нересту. Для боротьби з цими загрозами вже в часи Незалежності об’єдналися міжнародні громадські та екологічні організації. Серед перших на півдні відгукнулася Миколаївщина.

Каховська ГРЕС і Кримський міст

Збудований російськими загарбниками Керченський міст, окупація Кінбурнської коси і Херсонщини порушили міграцію осетрових. Після підриву Каховської ГРЕС 2023 року пішов під воду Дніпровський осетровий рибовідтворювальний завод імені академіка Артющика. Він базувався в Білозерському районі і щороку відповідав за вселення півтора мільйона мальків. Збитки від знищення заводу оцінили в 4,5 мільярда гривень.

Хоч як не парадоксально, але опосередковано цей підрив одночасно дав поштовх для популяції осетрових. Про це «Миколаївським новинам», розповів кандидат біологічних наук, тимчасовий виконувач обов'язків завідувача Чорноморського відділу Державного науково-дослідного центру «Інститут рибного господарства, екології моря та океанографії» Павло Кутіщев.

На знімку: Олександр Попов, Артем Ващиленко, Павло Кутіщев.

«Природні нерестові площі після цього частково відновилися, це призвело до збільшення осетрових. Однак це не означає, що з довкіллям все гаразд. Це сигнал, що час діяти. Наприклад, в рамках нового проєкту BLISS, фінансованого Євросоюзом. Він дає можливість повернути комплексні наукові доcлідження, що не проводилися понад тридцять років, та застосувати сучасні технології захисту осетрових, – наголосив Павло Кутіщев. – Нині масове зариблення проводять Туреччина, Болгарія, Грузія. Частина осетрових йде через українські води. То ж збереження цього виду неможливе без координації і об’єднання зусиль всіх країн Чорноморського басейну».

Мальки в Дунаї

Зариблення осетрових на півдні країни не припинялося і під час війни. Навесні минулого року за ініціативи Державного агентства меліорації та рибного господарства України та за участі Дунайського біосферного заповідника і Одеського осетринницького комплексу було випущено в Дунай понад 30 тисяч мальків.

Заселення мальків осетра в Дунай планують і в рамках проєкту BLISS. «Цього року запустимо пів тисячі мальків. Ми обрали невелику кількість риб, щоб провести всі маніпуляції швидко і без травмування. Для нас важлива якість доcліджень, а не кількість», – підкреслив Павло Кутіщев.

BLISS і блакитна економіка

Проєкт BLISS – Black Sea Initiative for Sturgeon Sustainabilty, що реалізується в межах програми Interreg NEXT Black Sea Basin Programme зацікавив науковців, громадськість, екологів. Відновлення популяцій осетрових у Чорноморському басейні – «делікатесна» і надзвичайно перспективна тема. Це спільна ініціатива, України, Туреччини, Болгарії та Румунії. Партнером виступила Українська асоціація центрів підтримки бізнесу (UABSC). Координатор проєкту та виконавчий директор UABSC Артем Ващиленко наголосив, що участь Миколаєва – це не лише внесок у природоохоронні ініціативи, а й крок для розвитку блакитної економіки.

«Попри війну рибальство, суднобудування та відновлювальна залишаються частиною розвитку півдня України. BLISS – це соціальна інвестиція, коли наука і технології працюють для майбутнього. На реалізацію проєкту Євросоюз виділяє 1,4 мільйона євро. І ми намагаємося, щоб Миколаїв та місцева експертна спільнота були інтегровані в європейське партнерство, разом вирішували складні екологічні проблеми», – каже Артем Ващиленко.

Міжнародна координація

Менеджер проєкту BLISS Олександр Попов вважає, що в співпраці країн Чорноморського басейну Україна займе свою нішу. «Це транскордонна ініціатива, де кожний партнер має свою роль. Нам важливо обмінюватися досвідом. Деякі країни вперше долучилися до такого проєкту. А Миколаїв і Україна мають чим поділитися», – запевнив Олександр Попов.

За рибою стежитимуть із космосу

В межах проєкту BLISS планується застосувати сучасні технології для моніторингу риб. На осетрових будуть встановлювати датчики, що передають дані через супутники та акустичні системи, а також проводитиметься генетичне маркування. Це дозволить зрозуміти, де риба нереститься, які водні ділянки потрібно захистити і як за нинішніх умов відбуваються міграції осетрових.

«Чіпуватимемо осетрів, що вирощені в Україні, а потім відстежуватимемо їхній шлях від річок до Чорного моря і назад. Це допоможе не лише отримати дані про міграцію, а й визначити фактори, що найбільше впливають на виживання молоді», – розповів Артем Ващиленко.

Він додав, що буде створена перша в Україні мобільна лабораторія. Фахівці проводитимуть дослідження безпосередньо на річках і лиманах, навіть за обмеженого доступу до моря через війну.

Замість вилову – цивілізоване вирощування

Дикий вилов суворо карається законом. Штрафи сягають 110 тисяч гривень за одного осетра. Та одними заборонами рідкісну рибу не врятуєш. Є цивілізовані альтернативи. Можна покласти делікатес на святковий стіл без шкоди для довкілля. Це аквафермерство.

Розведення риби в контрольованих умовах є частиною глобальної стратегії збереження біорізноманіття. Але ситуація поки що мало радує. На недавньому всеукраїнському форумі з аквакультури у Львові відзначали, що протягом двох останніх років частка осетрових у вітчизняному рибництві залишається на рівні 0,4%, це – лише сімсот тонн на рік. Тож оновлення рибної галузі є важливими.

Aquabator: смарт-акваферми в Миколаєві і Синопі

У Миколаєві в межах ще одного міжнародного проєкту Aquabator мають спорудити смарт-акваферму. Як розповів Артем Ващиленко, орієнтовно її відкриють у другій половині 2026 року. Це буде своєрідний інкубатор. У Чорноморському регіоні він працюватиме як демонстраційний та навчальний центр з використанням систем рециркуляції води. Паралельно такий же об’єкт будують у турецькому Синопі. Обидва матимуть цифрового двійника на вебпорталі проєкту для впровадження кращих практик.

Вирощуватимуть осетрових, а також лососевих, у контрольованих умовах. Задіяно фахівців Болгарії, України, Туреччини. Зокрема, долучилися викладачі факультету рибного господарства Університету Синопа (Sinop Universitesi). Цей навчальний заклад спеціалізується саме на аквакультурі. Група миколаївських фахівців не так давно знайомилася з розвитком аквафермерства в цьому турецькому місті. Бере участь в проєкті також Болгарська асоціація трансферу технологій та інновацій.

«Освітню частину від України реалізовуватиме Херсонський державний аграрно-економічний університет. Навчання буде доступне онлайн для всіх охочих, а також офлайн – для двохсот учасників. У Миколаєві для них відкриють доступ до сучасних технологій, а також до ринків Європи. Є тут економічна складова, зокрема локальне виробництво спеціалізованого обладнання. Наприклад, пластикових басейнів, що здешевить запуск бізнесу», – розповів подробиці Павло Кутіщев.

На семи лиманах

Миколаїв – місто на хвилі. А Миколаївщина – це сім лиманів, річки Причорномор’я і Південний Буг, що впадають у море. Тут обирають шлях сталого розвитку, де вода та природні ресурси працюють на громаду. Це територія блакитної економіки, де традиції рибальства перетинаються з технологіями майбутнього, де кожна хвиля працює на нашу перемогу та добробут.