Нескорені Миколаївщини і Херсонщини з одного тіста зліплені Поруч із Херсонським шосе в Миколаєві є місце, де завжди пахне хлібом. Духмяним і свіжоспеченим. Тут розчиняється холодний північний вітер. Це він розносить довкола не колючі крижинки і краплі крижаного дощу, а аромати тепла і домашнього затишку. Звідси щодня з непримітних заводських воріт виїжджають в різні боки газелі-хлібовозки, завантажені запашною продукцією.
Читайте МН в Telegram: тільки важливі новини
Хліб і порох
Директорка Миколаївського хлібозаводу №1 Альона Ракова розповіла, що коли 13 травня 2023 року прилетіло від окупантів, було непереливки. Рухнув цілий цех, касетні снаряди посікли стіни, розтрощено автопарк, територія підприємства опинилася у вогні. Тільки екологічні збитки від удару склали майже 400 мільйонів гривень!
«А знаєте, про що після прильоту мене одразу запитували наші дівчата? Коли виходити на зміну?» – згадує Альона Ракова.
Наступного дня на заводі знову полиці хлібних вагонеток були повні свіжоспечених буханців.
У найважчі дні війни буханці були безкоштовними
Миколаївський хлібозавод №1 – одна з візитівок обласного центру. Свою історію бере ще з 70-х років минулого століття. До війни тут випікали до обіднього столу для мільйона людей. Але в перші роки російського вторгнення було особливо сутужно. Люди масово залишали місто і область, впали обсяги, виробничі потужності простоювали. Участь у програмі ООН World Food Programme дещо поліпшила ситуацію. За рахунок міжнародних коштів було налагоджено випічку і безкоштовну роздачу хліба. Її потребували немічні, літні, багатодітні.
Тоді, в 2022-му, півмільйонне місто наче вимерло. Після обіду на вулицях – ні душі. А війна не відступала, хлібозавод пристосувався до її умов і думав про збереження колективу. Тут зуміли налагодити роботу 24/7, з’явилися потужні генератори, залучили благодійників, зокрема зі Швейцарії, пішли замовлення і успішні тендери. Пробурили артезіанську свердловину, оновили асортимент продукції!
Виробничі потужності навіть у блекаут дозволяють випікати до ста тонн хлібобулочної продукції на добу. Та це поки перспектива. Адже з п’яти сотень людей на підприємстві залишилася трохи більше половини. Заводчани-чоловіки взяли до рук зброю і пішли воювати. Хтось виїхав подалі від війни, хтось просто не став ризикувати. Виробництво ж потребує не лише пекарів, але й водіїв, технологів, логістів, маркетологів, комірників. А якраз і не вистачає.
Делегація... безробітних
Того холодного лютневого дня біля прохідної було велелюдно. Керівництво хлібозаводу зустрічало «делегація»... безробітних. Приймали на рівні зарубіжних візитерів. Адже настільки важливою є нині міжнародна підтримка харчової промисловості, наскільки гострою є тема зайнятості і працевлаштування.
Серед візитерів – Олена. Вона – з Таврійського, це між окупованими Каховкою та Новою Каховкою на Херсонщині. Коли туди зайшла орда, виїхала на Київщину, отримала статус ВПО. Нещодавно повернулася на південь країни, до Миколаєва.
«Шукаю роботу в місті. Сьогоднішнє знайомство з заводом, впевнена, стане корисним, цікавим і змістовним. Я більше дізнаюся і про Миколаїв, і про його людей. Та подумки я з рідним селом, там залишилися близькі, друзі», – каже Олена.
Вона – одна з двох десятків людей, які того дня завітали на хлібозавод в пошуках роботи і які перебувають на обліку в центрі зайнятості. Крім вимушених переселенців, тут ще мешканці обласного центру і прилеглих сіл. Більшість – жінки. Вони знайомилися з технологічним циклом – від первинної документації до технологічних процесів випікання хліба.
Місцеве партнерство зайнятості – коли держава і бізнес разом
Кадровий голод – гостра проблема всього прифронтового міста. Допомогти заводу вирішив Центр підтримки бізнесу Миколаєва, який керує Артем Ващиленко, і Миколаївський обласний центр зайнятості на чолі з Дмитром Обороньком. Народилася слушна ідея організувати зустріч безпосередньо на підприємстві людей, які в цей скрутний час шукають роботу.
Менеджерка з комунікацій Місцевого партнерства зайнятості Олена Горячева пояснює, що такі профорієнтаційні заходи на прифронтових територіях стали можливими завдяки співпраці місцевого бізнесу, держави і зарубіжних партнерів.
«Маємо досвід участі в проєкті Міжнародної організації праці «Підтримка створення робочих місць та розвитку соціального діалогу в Миколаївській і Одеській областях» за фінансування міністерства закордонних справ Данії. Але ми хотіли доповнити традиційні тренінги, круглі столи, онлайн-зустрічі. Подумали, а що коли шукачі роботи побувають на підприємстві, поспілкуються з його працівниками. Їм тоді легше зробити вибір. А на самому підприємстві зможуть пригледітися до своїх потенційних працівників», – розповідає Олена Горячєва.
Ідея «візиту» настільки сподобалася, що директорка заводу Альона Ракова вирішила сама зустрітися з людьми, що шукають роботу, провести екскурсію цехами і навіть частувала візитерів заводським хлібом та смаколиками.
Але, звісно, на підприємство заманюють не калачами. Тут пропонують повний соціальний пакет, офіційне працевлаштування, бронювання, роботу в згуртованому колективі і перспективу росту.
Директор Миколаївського обласного центру зайнятості Дмитро Оборонько підтримав ініціативу і теж особисто долучився до зустрічі. «Такі партнерства гарантують міцний фундамент для розвитку ринку праці та підтримку людей на шляху до стабільної роботи», – пояснює Дмитро Оборонько.
Після війни – на рідний завод
На підприємстві нині чимало нових облич. Але попри все потихеньку повертаються і його колишні працівники. До війни Василь був вантажником. Потім став до лав ЗСУ. Отримав важке поранення. Після звільнення повернувся на рідний завод. Тут його цінують за щирість і працелюбність.
«Робота не монотонна, щодня щось нове. Думав, після армії не знайду з цивільними спільної мови. Коли влаштовувався, то для мене замовили формений одяг. Та поки дійшов до «побутівки», хто штани, хто черевики приніс. Так і одягнули одразу», – посміхається Василь.
Що не кажіть, а соціальна адаптація ветеранів до мирного життя – справа досить чутлива. Це добре розуміють у колективі і намагаються допомогти військовим якомога швидше втягнутися в трудовий ритм, підтримують морально.
«За оборону Миколаєва» нагородили водіїв
Нещодавно мер Олександр Сєнкевич нагородив водіїв Миколаївського хлібозаводу №1. За незламність і відданість відзнаки «За оборону Миколаєва» отримали Микола Кудринський, Микола Ковшов, Віктор Калінін, Дмитро Артеменко, Руслан Дубчак, Сергій Шакула. Їхній високий професіоналізм підкріплений відповідальністю і сміливістю. Адже маршрути «хлібних» автівок прокладені прифронтовими дорогами, над якими нині нерідко висять ворожі FPV-дрони. Тож нагорода цілком заслужена. А директорка Альона Ракова каже, що на підприємстві будуть раді бачити ще десятьох надійних водіїв.
Великі серця і солодкі сердечка
Здоби на полицях маленьких миколаївських крамничок нині вистачає. Відкриваються фірмові магазини, в мережах супермаркетів є свої пекарні, Але продукція заводу №1 – особлива. Хто не знає фірмові хліба із льоном чи «житні», з висівками і на заквасці! Віднедавна брендом стали пампухи з начинками – з абрикосом, вишнею, згущеним молоком, шоколадом. А яку смачну випічку створили кондитери до Дня Святого Валентина. Ці ніжні біло-червоні сердечка і делікатесні кексики цього тижня роз’їдуться замовникам. Буде чудовий подарунок для людей нескореного Українського Півдня.