24 травня Церква святкує день пам’яті святих рівноапостольних Кирила та Мефодія. У 863 році святі брати виконали велику справу: вони розробили перший церковно-слов'янський алфавіт Щоб прославити святих рівноапостольних Кирила та Мефодія, у Свято-Успенській парафії (мкрн Тернівка), було проведено урочисте сімейне свято «Таланти нашого краю». Викладачі, батьки та діти зібрались, щоб розділити радість творчості і живого спілкування православні теми.
По благословенню митрополита Миколаївського і Очаківського Питирима свято відвідав архієпископ Новобузький Варнава. Також були присутні протоієрей Валерій Голуб, настоятель храму протоієрей Василь Тимчук та духовенство єпархії.
Діти та ведучі нагадали про те, як святі брати Кирило та Мефодій створювали азбуку, а також порадували присутніх своєю творчістю: Зокрема маленькі віряни співали, декламували вірші, грали на музичних інструментах. Також присутні почули чимало корисного про особливості церковно-слов’янського алфавіту та цікаві факти з історії нашого мистецтва і культури.
(Більш детальну інформацію та фото плануємо опублікувати пізніше).
Ікона рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських
Житія святих:
Рівноапостольні первоучителі й просвітителі слов’янські, брати Кирило і Мефодій доклали чимало зусиль для проповіді радісної звістки про Воскресіння Христове. Вони походили із знатної і благочестивої сім’ї, що жила в грецькому місті Солуні. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирило – його чернече ім’я) – наймолодшим.
Святий Мефодій був спочатку у військовому званні і був правителем в одному з підлеглих Візантійської імперії слов’янських князівств, що дало йому можливість навчитися слов’янської мови. Пробувши там близько 10 років, святий Мефодій прийняв потім чернецтво в одному з монастирів на горі Олімп. Святий Костянтин з малих років відрізнявся великими здібностями і вчився разом з малолітнім імператором Михайлом у кращих учителів Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха Константинопольського. Святий Костянтин досконало спіткав всі науки свого часу і багато мов, особливо старанно вивчав він творіння святителя Григорія Богослова. За свій розум і видатні пізнання святий Костянтин отримав прозвання Філософа (мудрого). Після закінчення навчання, святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі Святої Софії, але незабаром покинув столицю і таємно пішов у монастир. Розшуканий там і повернений в Константинополь, він був призначений вчителем філософії у Вищій константинопольській школі.
Мудрість і сила віри ще зовсім молодого Костянтина були настільки великі, що йому вдалося перемогти в суперечках вождя єретиків-іконоборців Аннія. Після цієї перемоги Костянтин був посланий імператором на диспут для дебатів про Святу Трійцю з сарацинами (мусульманами) і також одержав перемогу. Повернувшись, святий Костянтин віддалився до брата свого святого Мефодія на Олімп, проводячи час в безперервній молитві і читанні творінь святих отців.
Невдовзі імператор визвав обох святих братів з монастиря і відправив їх до хазарів для євангельської проповіді. На шляху вони зупинилися на деякий час в місті Корсуні, готуючись до проповіді. Там святі брати дивовижним чином знайшли мощі священномученика Климента папи Римського (пам’ять 25 листопада). Після цього святі брати відправились до хазарів, де одержали перемогу в дебатах з іудеями і мусульманами, проповідуючи євангельське вчення. На шляху додому брати знову відвідали Корсунь і, взявши там мощі святого Климента, повернулися в Константинополь. Святий Костянтин залишився в столиці, а святий Мефодій дістав ігуменство в невеликому монастирі Поліхрон, неподалік від гори Олімп, де він працював раніше.
Невдовзі прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати на рідній для слов’ян мові. Імператор викликав святого Костянтина і сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Костянтин з постом і молитвою взявся до нового подвигу. З допомогою брата свого святого Мефодія і учнів Вдали, Климента, Савви, Наума і Ангеляра він склав слов’янську абетку і переклав на слов’янську мову книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє, Апостол, Псалтир і вибрані служби. Це було в 863 році.
Після завершення перекладу святі брати відправилися в Моравію, де були прийняті з великою честю, і стали вчити богослужінню на слов’янській мові. Це викликало протидію з боку тих, хто стверджував, що богослужіння може відбуватися лише на одному з трьох мов: єврейській, грецькій або латинській. Святий Костянтин відповідав їм: «Ви визнаєте тільки три мови, гідних того, щоб славити на них Бога. Але Давид говорить: «Співайте Господеві вся земля, хваліть Господа всі язици, всяке дихання хай хвалить Господа!» І в Святому Євангелії сказано: «Шедше навчіть всі народи…»». Супротивники були осоромлені, але озлобилися ще більше і подали скаргу церковному ієрарху. Святі брати були покликані у столицю для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, папи Римського, святі Костянтин і Мефодій відправилися в путь.
Звістка про те, що святі браття несуть із собою святі мощі, допомогла їм досягти мети. Були затверджені богослужіння на слов’янській мові, а переведені братами книги наказано покласти в церквах і звершувати літургію на слов’янській мові.
Ікона рівноапостольних Мефодія і Кирила, учителів словенських
Знаходячись в столиці, святий Костянтин захворів, і в чудесному видінні сповіщений Господом про наближення смерті, прийняв схиму з іменем Кирило. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирило помер у віці 42 років. Відходячи до Бога, святий Кирило, заповідав братові своєму, святому Мефодію продовжувати їх спільну справу – виховання слов’янських народів світлом істинної віри. Святий Мефодій просив Римського архієрея дозволити відвезти тіло брата для погребіння його на рідній землі, але той наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали звершуватися чудеса.
Після смерті святого Кирила на прохання слов’янського князя Коцела святого Мефодія послали в Паннонію. Він був висвячений в архієпископа Моравії і Панонії, на древній престол святого апостола Андроніка. В Паннонії святий Мефодій разом зі своїми учнями продовжував розповсюджувати богослужіння, писемність і книги на слов’янській мові. Це знову викликало гнів супротивників. Вони домоглися арешту і суду над святителем Мефодієм, який був засланий в ув’язнення в Швабію, де протягом двох з половиною років перетерпів багато страждань.
Звільнений за наказом Церковної влади і відновлений в правах архієпископа, Мефодій продовжував євангельську проповідь серед слов’ян і хрестив чеського князя Боривоя і його дружину Людмилу (пам’ять 16 вересня), а також одного з польських князів. В третій раз супротивники підняли переслідування святителя за неприйняття римського вчення про походження Святого Духа від Отця і від Сина. Святитель Мефодій був викликаний до Риму, але виправдався, зберігши в чистоті православне вчення, і був знову повернутий в столицю Моравії – Велеград.
Тут в останні роки свого життя святитель Мефодій з допомогою двох учнів-священників переклав на слов’янську мову весь Старий Завіт, крім Маккавейских книг, а також Номоканон (Правила святих отців) і книги (Патерик).
Передчуваючи наближення смерті, святий Мефодій вказав на одного із своїх учнів – як на достойного собі наступника.Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено на трьох мовах — слов’янською, грецькою і латинською; він був похований в соборній церкві Велеграда.
***
Слід зазначити, що, перекладацька робота Константина Філософа почалася з Євангелія від Іоанна. Першими словами, написаними слов’янськими буквами, були початкові слова пасхального євангельського читання: «На початку було Слово» (Ін. 1:1).
Євангеліє від Іоанна виділяється із числа всіх біблійних книг великою кількістю релігійно-філософських понять і категорій. Через церковнослов’янський переклад цього Євангелія, зроблений Кирилом і Мефодієм, у слов’янську мову й побут слов’янської філософії ввійшло багато філософських (онтологічних, гносеологічних, естетичних, етичних) та інших термінів: «світло», «істина», «благодать», «життя», «мир», «свідчення», «влада», «повнота», «знання», «віра», «слава», «вічність» тощо. Більшість із цих термінів міцно закріпилася в мові й літературі слов’янських народів.
Також серед перших творів братами був створений «Канон Димитрію Солунському».
Джерело інформації...