Миколаївцям необхідно знати, що незапланована подія на будь-якому об’єкті з радіаційною чи радіаційно – ядерною технологією кваліфікується як радіаційна аварія, якщо при виникненні цієї події виконуються дві необхідні і достатні умови:(а) втрата регулюючого контролю над джерелом;(б) реальне (або потенційне) опромінення людей, пов’язане з втратою регулюючого контролю над джерелом.
Як повідомляє Головне Управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області
Під визначення радіаційної аварії підпадає широкий спектр таких подій, як крадіжки чи втрати поодиноких закритих джерел гамма-випромінювання, неконтрольовані розгерметизації джерел, що містять гамма-, бета- і альфа-випромінювачі, включаючи радіонуклідні нейтронні джерела. У випадку, якщо радіаційна аварія виникла з одночасною втратою контролю над ланцюговою ядерною реакцією і виникненням реальної чи потенційної загрози самочинної ланцюгової реакції, то така подія кваліфікується як аварія радіаційно-ядерна.
Усі радіаційні аварії поділяються на дві групи:
(а) аварії, які не супроводжуються радіоактивним забрудненням виробничих приміщень, проммайданчику об’єкту та навколишнього середовища;
(б) аварії, в наслідок яких відбувається радіоактивне забруднення виробничих приміщень, проммайданчику об’єкту та навколишнього середовища.
Аварії першої групи супроводжуються додатковим зовнішнім рентгенівським, гамма-, бета-, нейтронним опроміненням людини. До аварій другої групи належать: аварії на об’єктах, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді, які супроводжується локальним радіоактивним забрудненням об’єктів виробничого середовища; аварії, пов’язані з радіоактивним забрудненням виробничого та навколишнього середовища, викликані проникненням у них радіоактивних речовин внаслідок розгерметизації закритих джерел гамма-, бета- і альфа-випромінювання; радіаційні аварії на об’єктах ядерно-енергетичного циклу, експериментальних ядерних реакторах і критичних збірках, а також на складах радіоактивних речовин і на пунктах поховання радіоактивних відходів, де можливі аварійні газо-аерозольні викиди та(або) рідинні скиди радіонуклідів в навколишнє середовище.
Масштаб радіаційної аварії визначається розміром територій, а також чисельністю персоналу і населення, які втягнені до неї. За своїм масштабом радіаційні аварії поділяються на два великих класи:
промислові і комунальні. До класу промислових відносяться такі радіаційні аварії, наслідки яких не поширюються за межі територій виробничих приміщень і проммайданчика об’єкту, а аварійного опромінювання може зазнавати лише персонал. До класу комунальних відносяться радіаційні аварії, наслідки яких не обмежуються приміщеннями об’єкту і його проммайданчиком, а поширюються на оточуючі території, де проживає населення.
За масштабом комунальні радіаційні аварії більш детально поділяються на:
(а) локальні, якщо в зоні аварії проживає населення загальною чисельністю до десяти тисяч чоловік;
(б) регіональні, при яких в зоні аварії опиняються території декількох населених пунктів, один чи декілька адміністративних районів і навіть областей, а загальна чисельність утягненого в аварію населення перевищує десять тисяч чоловік;
(в) глобальні – це комунальні радіаційні аварії, в наслідки яких втягується значна частина (чи уся) території країни і її населення.
До особливого типу глобальних радіаційних аварій відносяться трансграничні, коли зона аварії поширюється за межі державних кордонів.