Закон – що дишло, куди повернув, туди й вийшло. Саме це народне прислів’я насамперед спадає на думку, коли знайомишся з деякими службовими вчинками, а вряди-годи – бездіяльністю директора Миколаївського обласного центру зайнятості (ОЦЗ) Дмитра Оборонька. Зокрема йдеться про ненадання цим ясновельможним паном інформації на запит щодо отримання публічної інформації.
Про «гоніння», яких зазнав від свого безпосереднього керівництва директор Первомайської міськрайонної філії (раніше – Первомайського міськрайонного центру зайнятості) обласного центру зайнятості Вадим Дудченко, наша газета неодноразово розповідала у своїх попередніх публікаціях. Зокрема «невгодного» підлеглого пан Оборонько як тільки не «шпиняв» – і численні перевірки надсилав на самісінький північ області, на що витрачалися чималі кошти державної служби, й догани «сипав» немов з рогу достатку (частина їх була відмінена у судовому порядку як незаконні). Також чинився «неформальний» моральний тиск на керівника з Первомайська. До прикладу, того якось викликали до Миколаєва на зустріч із директором ОЦЗ. Але, просидівши весь день у приймальні Дмитра Оборонька, Вадим Дудченко так і не дочекався аудієнції із «Верховним». Ну хіба не дурість та марнотратство бюджетних коштів?..
Нагадаємо й про те, що свого часу директор ОЦЗ звільнив Вадима Дудченка та ще двох «неугодних» працівників Первомайського міськрайонного центру зайнятості, серед них – одиноку матір, яка виховує неповнолітню дитину. Проте всі три накази про звільнення судами були визнані як незаконні, а за неправомірні рішення Дмитро Миколайович компенсував з власної кишені чималенькі суми за період вимушеного прогулу.
Натомість дана стаття – дещо про інше. Утім і в цій неприглядній історії «попахує» волюнтаризмом та правовим нігілізмом з боку пана Оборонька, котрий, схоже, не боїться ані свого керівництва з Державного центру зайнятості, ані не зважає на рішення судів, котрі довели його неправоту – одне слово, плює на всіх і вся зі своєї досить високої і відповідальної колоко… посади.
Про що йдеться?
Вийшовши наприкінці лютого 2019 року із декретної відпустки по догляду за малолітньою дитиною, яка тривала понад рік, Вадим Дудченко як керівник вирішив ознайомитися зі станом справ у ввіреній йому філії.
– Я звернув увагу на суттєве порушення трудового законодавства, а саме: один із працівників, який числився у відділі, що здійснює прийом безробітних громадян, має надавати відповідні послуги клієнтам, котрі передбачені його посадовими обов’язками. Але цього не робилося. Натомість тривалий час, поки я був у декретній відпустці, цей фахівець не виконував свої безпосередні посадові обов’язки, а, на виконання особистих вказівок Д. Оборонька та його заступниці Л. Алпєєвої, займався бухгалтерськими справами. Мене це неабияк здивувало, адже в результаті реформування державної служби зайнятості функції бухгалтерії перейшли від районів до ОЦЗ. Таким чином, виходить, що зазначений працівник просто приходив на роботу, пересиджував робочий час, а потім ішов додому. За що тоді виплачувалася чималенька зарплатня?..
– Чому Ви кажете, що це вказівка від керівництва обласного центру зайнятості?
– Це мені сказав і сам працівник, і моя заступниця, мовляв, не лізь туди, куди тобі не потрібно. Позиція мого заступника мене здивувала ще й тому, що вона також є технологом, себто зобов’язана контролювати виконання функціональних обов’язків тим чи іншим працівником нашої філії.
Тож, дійшовши висновку про порушення Кодексу законів про працю, Вадим Дудченко написав подання на директора ОЦЗ Дмитра Оборонька з метою проведення перевірки встановленого факту. Своє звернення директор Первомайської філії підкріпив відповідними документами. «Але жодної відповіді на це подання я не отримав, – зазначає Вадим Леонідович. – Бачачи це, а також зважаючи на те, що спливає термін притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, я подав іще одне подання на ім’я Дмитра Оборонька – і щодо зазначеного працівника, і щодо заступника директора – технолога. Але й це моє звернення було повністю проігноровано, начебто його і не було».
Відтак В. Дудченко направляє подання до Д. Оборонька вже рекомендованим листом – з тим, щоб було підтвердження в його отриманні. А, враховуючи положення Кодексу законів про працю, в якому визначено, що ступінь дисциплінарного покарання залежить від обсягу заподіяних збитків, директор Первомайської міськрайонної філії ще й направив на ім’я директора ОЦЗ Дмитра Оборонька запит на отримання публічної інформації. А саме – відомості про отриману у період з січня 2018-го та протягом 2019 року заробітну плату даним спеціалістом, із визначенням суми коштів, отриманих в якості преміювання, надбавок, відповідні розпорядчі документи, які стали підставою для їх виплати.
Принагідно Вадим Леонідович поцікавився розміром отриманої заробітної плати та премій керівним складом обласного центру зайнятості протягом 2019 року, а також, скільки коштів було витрачено на відрядження до Первомайська працівників ОЦЗ з метою проведення інвентаризації. «Це я зробив для того, аби зрозуміти, наскільки заохочують самі себе ті керівники, котрі ніяк не реагують на порушення трудового законодавства та здійснили незаконну інвентаризацію».
Гадаєте, В. Дудченко отримав запитувану ним публічну інформацію? Правильно, ні, не отримав. Директор ОЦЗ Д. Оборонько надав розлогу відповідь, в якій підтвердив відмову надати інформацію щодо використання обласним центром зайнятості бюджетних коштів. «Державна служба зайнятості (Центральний апарат), у тому числі Миколаївський обласний центр зайнятості, фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та не є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів», – аргументував свою позицію пан Оборонько.
Отакої!
Звісно ж, Вадим Дудченко, який також є дипломованим юристом, не погодився з такою своєрідною трактовкою законодавства щодо публічної інформації і «продублював» свій запит до Державного центру зайнятості. Свою позицію «бунтівний» директор підсилив доказами того, що Миколаївський ОЦЗ як державна установа є суб’єктом публічного права щодо розпорядження бюджетними коштами. Власне кажучи, такий статус обласного центру зайнятості зафіксований також у Статуті даної установи, який визначає її діяльність.
З Києва заявнику повідомили, що вони не можуть надати запитувану інформацію з однієї причини – нею володіють лише у Миколаївському ОЦЗ. Принагідно Державний центр зайнятості повернув запит до Миколаєва і зобов’язав Д. Оборонька надати відповідну публічну інформацію.
Та що той Київ. Пам’ятаєте: куди повернув – туди й вийшло?.. Пан Оборонько повторно відмовився надавати інформацію щодо використання бюджетних коштів у ввіреній йому установі.
Вадиму Дудченку не залишалося іншого виходу, як надіслати скаргу до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Звідти пана Оборонька викликали до регіонального представника омбудсмена, проте той проігнорував вимогу з’явитися до якогось там уповноваженого з якихось прав якоїсь там людини, пославшись на «службову необхідність». Щоправда, Дмитро Миколайович таки «змилостивився» й надав своє письмове пояснення, в якому вкотре зазначив, що він не вважає за потрібне надавати відповідь на запит про надання публічної інформації.
Однак Уповноважений ВРУ з прав людини встановив, що в діях директора ОЦЗ Д.М. Оборонька вбачаються ознаки порушення Закону України «Про доступ до публічної інформації». Відтак на Дмитра Оборонька було складено протокол про адміністративні правопорушення та направлено до Центрального райсуду м. Миколаєва. Згодом до даного суду надійшов і другий протокол стосовно другої відмови директора ОЦЗ надавати публічну інформацію.
В обох випадках судом першої інстанції Д.М. Оборонька було визнаним винним за статтею 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Порушення права на інформацію та права на звернення». Відповідно, на директора обласного центру зайнятості були накладені штрафи.
Але і тут Дмитро Миколайович не погодився, цього разу – з Фемідою, та подав апеляційні скарги на обидві постанови. Натомість пан Оборонько у подальшому… ігнорував судові засідання, які ж сам і ініціював. «Мені достеменно відомо, що в ці дати Дмитро Оборонько був на роботі, мав можливості прийти до суду, але цього так і не зробив, – зауважує В. Дудченко. – До прикладу, 4 вересня він проводив бізнес-зустріч «Разом до успіху».
Л – логіка.
Отже, схоже, що цього разу Дмитро Оборонько знущається не лише зі свого «опонента», а й з судової системи – основи сучасної демократичної держави. То хочеться запитати: яким чином особа, яка відверто плює на закони та виявляє неповагу до суду, може обіймати високу державну посаду?..
Щоправда, ми не врахували одне.
У – Україна.
Андрій ТЮРІН
P.S. Додамо, що наразі правоохоронними органами проводяться розслідування у двох кримінальних провадженнях, котрі так чи інакше пов’язані з особою директора обласного центру зайнятості. Також направляємо дану публікацію на реагування у відповідні державні інстанції.
З – Закон має бути понад усе.