Спеціалісти УСВіК Заводського району взяли участь у роботі консультаційного центру з питань організації надання безоплатної правової допомоги при Миколаївській ОДА. Було надано відповіді на багато запитань. Особливо поширеною темою на цей час є тема пільг та субсидій. Тож консультації присвячено цій тематиці. Громадяни одержали відповіді у повному обсязі.

Також, нещодавно, спеціалістами  УСВіК Заводського району були проведені зустрічі консультації на вулицях міста.

Спеціалісти «йшли в народ», спілкувалися з людьми. Тема  знову болюча. Субсидії. Ця робота була проведена спеціально з метою вільного спілкування людей зі спеціалістами. Було надано багато відповідей на цю тему.

До теми пільг та субсидій хотілось би згадати минуле свято, День визволення України від німецько-фашистських загарбників. Люди, які захищали нашу Землю, наше майбутнє. Вони теж є пільговиками та субсидіантами. Вони потребують допомоги, як ніхто інший.   Подивіться в ці обличча. Вони пройшли пекло задля нас. Вони боролися за майбутнє.

Маленькі дівчата йшли на фронт, щоб допомогати дорослим. Сьогодні їм зараз по 97 років. Багато кому з них й досі весняне повітря пахне кров’ю, а сніг вони бачать красним. Багато хто з них так і не став тим, ким хотів. Вони  пожертвували своєю мрією за для Перемоги. «…Но я всегда остаюсь женщиной. До сих пор», — повідала мені одна з цих чарівних жінок. «Вы не представляете, как нам на фронте было страшно…вы не представляете…»- говорила нам друга жінка. А ми слухали та боялися таке собі навіть уявити.

Выносили солдат с поля боя,

Испытали весь ужас войны,

Ни минуты не знали покоя-

Сотни жизней вами спасены.

Ну, а если это было надо,

Брали в руки свои автомат.

Вот тогда не ведал враг пощады:

Карой Божьей была женщина-солдат.

Молоді хлопчики йшли на фронт, намагаючись стати на захист Вітчизни, бо мета була одна на всіх -Перемога! Багато хто з них стали кадровими військовими. Наприклад, Георгій Константинович. На війну пішов 16-річним хлопчиком. «Мы возили бомбы и снаряды в блокаду. Погибало много ребят», — коли він це розповідав, в його очах висвітлювалися ті події, нам ставало моторошно. Закінчив війну у Пермі.

А дехто здійснив свою мрію, як Борис Іванович, якій створив свій музичний колектив, що й досі виступає. Війну він почав у танкових військах, на Курській Дузі. Дійшов до Румунії.

Ну, а дехто з України та до Європи дойшов. «Я Европу знаю лучше, чем про нее везде рассказывают. Я ее шагами измерял»,- замріяно розповідає цей поважний, дуже статний чоловік.

Управління соціального захисту населення Заводського району робить  все можливе для цих людей. Тут їм завжди раді допомогти. І ми нагадуємо громадянам  нашого міста шанувати людей похилого віку.

Оксана Топча, головний спеціаліст відділу пільг управління соцвиплат Заводського району