Продолжаем публиковать материалы о людях нашего края. В Николаевском районе, в Радсадовской общине проживает семья Колесниченко. Об истории и жизни рода Колесниченко сообщается в газете «Маяк». Родовід С. Ф. Колесніченка простежується в історії села від найперших поселенців Новобогданівки, які з’явилися на березі Дніпро-Бузького лиману ще за часів Миколи Аркаса.

Старожили засвідчують, що тут, на відкритих сонцю, дощам і вітрам степових просторах, вже були виноградні плантації. Інші переконані в тому, що саме перші поселенці заклали перші гектари саджанців соковитих сонячних грон.
— Мені батьки розповідали про прадіда Івана Федоровича Колесніченка, сім’я якого започаткувала навколо садиби чудовий садочок із виноградом і фруктовими деревами, — поділився спогадами Сергій Федорович. 
Для розмови він запросив до чудової бесідки, оповитої лозою із зеленими листями та великими гронами винограду.
Його батьки, Федір Іванович та Ірина Християнівна Колесніченки, отримавши агрономічні знання і досвід у садівництві, все своє життя віддали саме цій благородній справі — виноградарству у колишньому радгоспі «Радсад». Саме завдяки нелегкій і натхненній праці таких трудівників з роками росло та розвивалося найбільше на півдні господарство, будувалися житлові будинки, адміністративні споруди, об’єкти культури та побуту.
Ось в такій сім’ї, такому оточенні у селі, проходило дитинство, юнацькі роки Сергія. Народився у 1965 році, отримав середню освіту у Новобогданівській школі, працював у бригаді виноградарів разом із батьками. Потім служба в армії, навчання у Херсонському сільгоспінституті і майже чверть віку відпрацював у Радсаді, спочатку бригадиром виноградарів, а потім заступником голови правління ВАТ «Радсад». Одружений, його життєва супутниця і помічниця, дорога, кохана людина Марина Леонідівна, після навчання у Миколаївському — нині аграрному університеті також певний час була бригадиром у господарстві, а нині працює секретарем Радсадівської сільської ради.
Майже чверть віку у будь-яку пору року на плантаціях — посадка саджанців, викорчовування старих непродуктивних кущів, хімічне обприскування — боротьба із шкідниками. І найпрекрасніший осінній вінець року — збирання соковитих грон. Все це — досить нелегка, виснажлива праця, що вимагає достатку знань, досвіду і натхнення.
Після роботи у радгоспі Сергій Федорович вирішив зайнятися особистим присадибним господарством. І на цей час на порівняно невеликій виноградній ділянці навколо садиби у Новобогданівці знову дозріли грона чудових сортів — Аркадії, Лівії, Геліосу, Зірниці, Водограю та інших на 1800 кущах, із яких 450 кущів — це столові сорти із великими, сонцем налитими гронами.
В сім’ї Колесніченків виросли діти. Син Євген закінчив навчання у культосвітніх закладах — Миколаївському коледжі культури та мистецтв і у Миколаївському інституті культури. Він кваліфікований музикант, майстер гри на гітарі, грає у оркестрі військової частини і керує рок-групою тут — у Новобогданівському будинку культури (прим. ред. — ц. р. Євген навіть брав участь у військовому параді до Дня Незалежності в Києві). Дочка Катерина — художній керівник Новобогданівського будинку культури, веде хореографічний гурток, організовує вечори танців та відпочинку для різних вікових груп у селі. Олена Михайлівна Ніколаєва веде, організовує роботу вокальної студії. А Сергій Федорович Колесніченко завідує Новобогданівським будинком культури.
Саме тут і розкривається зміст і значення заголовку про корисне поєднання у житті. Кожна людина, як ми знаємо, не може жити тільки роботою, тільки чимось одним заповнювати свої будні.
В сім’ї виноградарів з діда-прадіда, агрономів за освітою, є чудова бібліотека української, зарубіжної, класичної літератури. Тут полюбляють, шанують музику, живопис. Сергій Федорович і його дружина при необхідності корисної інформації мають можливість заходити в Інтернет, цікавляться спортивними змаганнями. Словом, коло їх інтересів досить широке. Своє творче натхнення, здібності і талант батько, а також діти — Євген Сергійович та Катерина Сергіївна, як вже згадувалося, віддають організації культурного відпочинку у сільському будинку культури. Зовсім недавно тут відбувся святковий концерт місцевих аматорів, присвячений Дню Незалежності України. Регулярно подібні концерти відбуваються напередодні і під час інших урочистих дат. Для їх проведення, а також для інших вечорів відпочинку, за останні роки вдалося придбати усе необхідне для музичного супроводу, дискотеки.
…Немов чайки над Лиманом невпинно плинуть роки. Ось уже й літо минуло, школа заповнилася дитячим гомоном, метушнею, заняттями на уроках. Збирають виноградарі золото соковитих грон. Триває життя.
Валерій Фальов